Blog
Сечокам’яна хвороба в собак: тип каменя вирішує все
Собака присідає кожні п’ять хвилин, видавлює по краплі, а на снігу залишаються рожеві плями. Сечокам’яна хвороба в собак відрізняється від котячої однією важливою деталлю: тут тип каменя часто можна передбачити за породою.
Камені утворюються, коли сеча перенасичена певними солями. Далі все залежить від типу: одні розчиняються дієтою за тижні, інші не розчиняються ніколи й вимагають операції. Тому лікування без визначення типу — це стрільба навмання.
Типи каменів і породи
- Струвіти (40–50 %) — майже завжди наслідок бактеріальної інфекції, яка залужнює сечу. Частіше в сук. Розчиняються дієтою
- Оксалати кальцію (35–40 %) — мініатюрний шнауцер, ши-тцу, ліхтенштейнський, йоркшир, бішон. Не розчиняються ніколи, тільки видалення
- Урати — далматинець і англійський бульдог мають генетичну особливість обміну; також бувають при портосистемному шунті. Частково розчиняються
- Цистини — такси, ньюфаундленди, бульдоги; спадковий дефект нирок, майже завжди у кобелів
- Силікати — рідко, пов’язані з поїданням землі
Ознаки
- Часті спроби сечовипускання малими порціями
- Кров у сечі — від рожевого відтінку до явних згустків
- Натужування, скиглення в процесі
- Вилизування статевих органів
- Сеча з різким запахом, каламутна
- Собака проситься надвір частіше або починає писати вдома
- Повна відсутність сечі понад 12 годин — це критичний стан
Коли це невідкладно
Закупорка уретри — стан, який убиває за добу. Кобелі ризикують більше: у них уретра вужча й має вигин за кісткою статевого члена, де камінь застряє. Ознаки: собака тужиться, але сечі немає взагалі, живіт напружений і болючий, з’являється блювота, млявість, потім різке погіршення. Це поїздка в клініку негайно, вночі й у вихідні теж — сечовий міхур може розірватися, а калій у крові зупиняє серце.
Чого не робити
Не купувати корм «при СКХ» без визначення типу каменя. Дієта, яка розчиняє струвіти, залужнює сечу — і на ній оксалати ростуть швидше. Один і той самий корм для двох різних каменів працює в протилежні боки.
Так само не варто:
- Обмежувати воду — розведена сеча є головним засобом профілактики
- Давати сечогінні трави наздогад: зрушений камінь може закупорити уретру
- Лікувати «цистит» антибіотиком по колу без УЗД
- Викидати вийнятий камінь — його обов’язково відправляють на аналіз складу
Діагностика
УЗД сечового міхура плюс рентген: струвіти й оксалати видно на знімку, урати й цистини — ні, тому потрібні обидва дослідження. Обов’язковий аналіз сечі з визначенням pH і посівом, бо при струвітах треба лікувати ще й інфекцію. Остаточну відповідь дає лише аналіз складу видаленого каменя — від нього залежить уся подальша профілактика.
Лікування
- Струвіти: розчиняюча ветдієта плюс антибіотик за посівом, 4–12 тижнів під контролем УЗД
- Оксалати, цистини, більшість уратів: хірургічне видалення або уретростомія при повторних закупорках у кобелів
- Катетеризація й зворотне промивання каменя в міхур при гострій закупорці
- Знеболення, інфузійна терапія, корекція калію
- Після операції — довічна профілактична дієта під конкретний тип
Профілактика, яка справді працює
- Більше води. Мета — щоб сеча була світлою, майже прозорою. Вологий корм, доливання води в сухий, кілька мисок у різних кімнатах
- Не терпіти: вигулювати частіше, мінімум 3–4 рази на день. Довге утримання сечі — фактор ризику
- Профільна дієта під тип каменя, без «додатків зі столу», які збивають її дію
- Контроль УЗД раз на 3–6 місяців у перший рік після епізоду
- Аналіз сечі двічі на рік для порід з ризику оксалатів
Замість висновку
У сечокам’яній хворобі собак усе вирішує одне запитання, яке варто поставити лікарю першим: «який це тип каменя?» Без відповіді на нього дієта може працювати проти вас, а профілактика перетворюється на лотерею. І окремо запам’ятайте червону лінію: кобель, який тужиться, але не видає сечі, — це не «до завтра», а зараз.
Ветдієти, поїлки-фонтани й миски — у нашому розділі для собак.
Читайте також
- Спондильоз: кісткові мости на хребті
- Азавак — «сахарський хорт»
- Малий мюнстерлендер — німецький секрет
- Шелті — «міні-коллі»




3 коментарі до „Сечокам’яна хвороба в собак: тип каменя вирішує все“