Blog
Синдром Воблера: хитка хода у великих порід
Дог або доберман почав ходити так, ніби йому наливають: задні лапи заносить, кроки широкі й невпевнені, а голову собака тримає низько. Це синдром Воблера — здавлення спинного мозку в шиї, назване саме за цю хитку ходу.
Правильна назва — шийна спондиломієлопатія. У шийному відділі звужується хребетний канал: через форму хребців, потовщені зв’язки або випинання диска. Спинний мозок притискається, і сигнал до лап іде з перешкодами. Найсильніше страждають задні кінцівки, бо їхні провідні шляхи лежать у зовнішній частині мозку — там, де тиск найбільший.
Хто хворіє
- Доги, доберман-пінчери — класична пара, у них хворобу описали першою
- Ротвейлери, мастифи, бернські зененхунди, ірландські вовкодави, веймаранери
- Гігантські породи хворіють молодими, 1–3 роки: причина в кістковій формі хребців
- Доберман і ротвейлер — зазвичай після 5–7 років, там винен диск і зв’язки
- Дрібні породи цим не хворіють майже ніколи
Роль відіграє й вирощування: занадто калорійний корм і добавки кальцію для «швидкого росту» щеняти гігантської породи погіршують формування хребців.
Ознаки
- Хитка «п’яна» хода задом — заноси на поворотах, широко розставлені лапи
- Кігті задніх лап стерті скошено, собака шкребе ними асфальт
- Передні лапи роблять короткі, скуті кроки — так званий «двомоторний» рух
- Собака тримає шию витягнутою вперед і низько, неохоче піднімає голову до миски
- Біль у шиї: скиглить, коли ви берете за нашийник або гладите по загривку
- М’язи над лопатками худнуть
- У тяжких випадках — падіння, неможливість піднятися
Погіршення нерідко наступає різко після ривка на повідку або гри з іншим собакою.
Діагностика
Оглядом невролог визначає рівень ураження, але картину дає лише МРТ: видно, де саме й чим саме здавлений мозок. Рентген показує тільки форму хребців і не бачить м’яких тканин. Важлива деталь — картина на МРТ буває динамічною: канал звужується сильніше, коли шия витягнута, тому знімки роблять у кількох позиціях.
Чого не робити
Не водити такого собаку на нашийнику. Кожен ривок — це додаткове здавлення в тому самому місці. Шлея тут не питання зручності, а частина лікування, і переходити на неї треба з першого дня підозри.
Так само не варто:
- Давати щенятам гігантських порід добавки кальцію «для міцних кісток» без призначення — це шкодить, а не допомагає
- Годувати з підлоги: миска на підставці рятує шию від постійного нахилу
- Дозволяти ігри з різкими розворотами й боротьбу з іншими собаками
- Лікувати «дисплазію кульшових суглобів» без огляду шиї — задні лапи заносить в обох випадках, а причина протилежна
Лікування
Консервативний шлях підходить, коли симптоми легкі й не наростають:
- Суворе обмеження активності на 4–8 тижнів: коротко, на шлеї, без бігу
- Протизапальні препарати курсом за призначенням лікаря
- Контроль ваги — на кожен кілограм припадає навантаження на той самий сегмент
- Миски на підставці, нековзні килими, пандус в авто
- Фізіотерапія й плавання після зняття гострої фази
Хірургія показана при вираженій слабкості, швидкому погіршенні або сильному болю. Варіантів кілька: декомпресія, стабілізація сегмента, дистракція з імплантом. Успіх операції — близько 80 відсотків, але відновлення довге, а сусідній сегмент згодом може дати ту саму проблему. Рішення завжди приймає невролог після МРТ, а не за симптомами.
Замість висновку
Хитка задня хода у великого собаки — це не старість і не «слабкі суглоби», доки шию не подивилися. Синдром Воблера легко сплутати з дисплазією й лікувати не те роками. Якщо ваш дог або доберман почав заносити зад, коротко ступає передніми лапами й не хоче піднімати голову — це неврологічний випадок, а перший практичний крок, який нічого не коштує, — зняти нашийник і надіти шлею.
Шлеї, миски на підставці, ортопедичні матраци й добавки для суглобів — у нашому розділі для собак.
Читайте також
- Хоккайдо — айнський ведмежий пес
- Собака й немовля — правильне співжиття
- Лхаса апсо — «тибетський вартовий»
- Собаки-помічники (service dogs)
